Нумо, душа моя сказала,
Такі напишемо для тіла мого вірші (бо ми - одне)...
(Уолт Уітмен)
І
нехай у тебе ніби у склянку вином ave! ллють
щоб потім його ж і випити - ну і люд
найважче буде не захлинутися ним авелю
найважче прийняти лють
мужчини за твій вогонь прив'яжуть тебе до скелі
жінки заскиглять пісні хором із сиренами
найважче буде не втратити душі келію
найважче не бути скинутим із арени
ІІ
як дездемонину шию стискала мавра рука
їм
стисне бісова твоя правда все що могла стиснути
приготуйся що зради почнуться з брата
першим був каїн
хоча до останнього не хотів повірити сну ти
і правда тобі ніби кокаїн
іти по життю чесним - тягнути плуг
до каменю випаленим сонцем лугом
брехня звідусіль - вибух ще кілька секунд глухо
але ти не втомлювався і слухав
іти по життю чесним - іти оголеним
хай натовп поштивий набожно хилить голови
сміливці кричать на все горло
ave!
співають кантати
але пам'ятай авелю
для них як ліхтар ти
зір сліпить твоє нутро голе
тому хто це спробує прочитати
ІІІ
життя це аукціон то ціни - то не нагороди
ти звісно привабливий лот
але покупця цікавить обгортка врода
гаряча спокуслива плоть
лише твоя плоть
тільки трапиться якась пройда і
один
два
три
продано