Люблю я вечір у селі своєму,
Коли сідає сонце за село
І ще останнє жарево пожару
На якійсь час затрималось і зайшло.
Затрималось, щоб ще раз поглянуть,
На все живе, яке так жде й обожнює його
На одну ніч вони розстануться,
А ранком буде зустріч в росяних сльозах.
І я стою дивлюсь на небо
і в мріях лину як дитя.,
Ой як прекрасно бути дитиною!!!
На жаль уже лиш в мріях або в снах.
Я стрепенулася від дзвонів,
що сповіщають у селі,
що вже відправилась вечірня
у рідній церкві на горі.
Прислухайся село живе, дзвенить і мріє
Напоїть тебе зі свого джерела
Та тільки в нас завжди немає часу
красу села узяти сповна!
