Раптом усі ці спогади обірвав скрип дверей, спочатку затріщав дверний замок, а тоді заскрипіли самі двері. Наче з іншого світу, з темного коридору у палату зайшла жіноча постать, вона була у білому халаті, її волосся як завжди було розпущене та рівномірно розложене на її худих плечах. Як тільки вона переступила поріг на її устах розтягнулася посмішка, вона була така широка, що було видно майже усі її зуби, та було ще щось у цій посмішці, і це щось, не було таке приємне як сама посмішка, там крилося щось не зрозуміле, те, що змушувало тіло якось дивно себе поводити. Та при наймі вона була приязна і завжди цікавилась як самопочуття. Вона оглядала усе тіло, і коли вона своїми тонкими пальцями торкалася шкіри, тіло відразу починало збуджуватись, вона не раз це помічала і на її обличчю знову розтягувалась широка посмішка. Потім вона міряла тиск та холодним стетоскопом водила по грудях та спині. Після усіх процедур вона давала декілька пігулок, з її слів це було потрібно для покращення апетиту, вона знову зникала у темному коридорі. Після неї через декілька хвилин завжди приносили їжу. Це був круглуватий чоловік, який стояв до кінця приймання їжі, він ще ніколи не виходив з палати з тарілкою на якій щось оставалося, хоч і не зрозуміло чому він завжди говорив «тарілка має бути порожньою», сперечатися з ним не було бажання, тому що його тон і погляд був такий, що здавалося він готовий запхати у горлянку їжу разом з тарілкою. Далі все було як завжди, по стінах кімнати плавали усякі тіні якихось не зрозумілих істот, іноді то були якісь не зрозумілі птахи, вони мерехтіли по стіні, згодом перелітали на стелю, деколи навіть вони подавали якісь дивні звуки, які напевно були зрозумілі тільки їм. За ними було цікаво спостерігати, особливо коли по підлозі якісь створіння завжди граючись бігали одна за одною, від одного кінця кімнати до другого, наче грали у квача. Так час проходив до того моменту коли у палату заходив лікар з цікавими таблетками, які викликали його, ще іноді він давав укол, який взагалі переносив наче у інший світ, де живуть зовсім інші істоти. Він завжди усе робив майже мовчки, протягував пігулки і спостерігав щоб вони були вжиті, а коли давав укол, то відразу допомагав лягти у ліжко. Постоявши декілька хвилин у палаті він наче випаровувався у повітрі, його постать починала перетворюватись у хмарину, доки повністю не зникала
ID:
779359
Рубрика: Анонс
дата надходження: 27.02.2018 18:39:45
© дата внесення змiн: 01.04.2020 17:07:22
автор: Kubinec
Вкажіть причину вашої скарги
|
