Не встигаю, брате, не встигаю
Головне в житті моїм зробить,
Дні біжать галопом і не знаю,
Як той біг мені призупинить.
Не розчув ще я, про що шепоче
Лист калини вітру повесні,
Досі не знайшов посеред ночі
Я стежинку в кольорові сни.
Бач і чарку я іще не випив
З тим, кого за ворога вважав,
Знаю, він добра мені не зичив
Й тим добро робити спонукав.
Слів не підібрав, аби кохану
Від думок сумних розвеселить,
Калим, лагідним теплом зітканий
Їй не встиг під ноги розстелить.
Не встигаю, брате, не встигаю!
Хто б мені зумів допомогти?
Світлофор червоно лиш моргає:
– Відгулявсь, з дороги геть зійти!