Вже ніч, а очі все відкриті,
І сон покличу, мов рятівника.
Емоції різноманітні пережиті,
Я пам’ятник, чекає що вінка.
Та іноді так важко, сумно,
Не повноцінно все навколо нас
І повно криків, знову шумно,
Не вистачає для життя прикрас.
Та крики ці набридли вкрай уже,
Але нарешті падаю в той сон,
І поринаю в інший світ. Невже
Радості почнеться марафон?
Світ снів, у кожного він свій,
У когось гроші, клуби, влада.
Давайте заглянемо у мій,
Душа моя там бути завжди рада.
Різноманіття у ньому не знайти,
Спочатку барви, сонце, свято.
Але якщо глибше нам пройти,
Таких речей буде не багато.
Їх змінять дощ та хмари,
Туман, імла непроглядна
Але світять мені очі, мов фари,
Світло це б’є душі аж до дна.
Але в цю мить наступає ранок,
І в мене думки такі непрості.
Виходжу подихати на ганок,
Шукатиму в світі очі ті.