Надихнула поезія "Чорна кава" автора макарчукhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778008
Для нас кохання - кава з пекучим перцем:
Тиском - у скроні, вогнем полум'яно - в кров
Та щосекунди ритм відбиває серце,
Дихати - важко. Стогнати... стогнати знов.
Довгих сім років - наша жага не згасла.
Я пам'ятаю очі травневі в січні:
"Ти не впізнала мене? Я - твоє Щастя!"
Каву пили, смакуючи з нею пристрасть.
Наше кохання - чай з чабрецю та м'яти:
Спокоєм душу заллє, ніжністю - тіло,
Зорі - з небес, цілунки - втретє... і вп'яте,
Мурахи - по шкірі, омріяні крила...
Обрали ми чай, аби серце - здорове,
Та інколи кави нам хочеться знову!
20.02.18р.
смачно написали, Ано, духм‘яно ... ммммм....
трішки «охолоджують», як на мене, два останні рядки.
Ана Пест відповів на коментар Ulcus, 03.04.2019 - 07:12
Щиро вдячна! Рада, що Вам смакує! А останні рядки - це так, Пост Скриптум, натяк на те, що серед спокійних в любові "чайних" буднів інколи підносишся вибухом "кавової" пристрасті.
) Дійсно, тяжко зробити вибір....чай-кава-кохання)... мабуть потрібно перепробувати УСЕ, не зациклюючись на чомусь одному...і чай з коханням, і каву с коханням).... «А в мене мрія з присмаком кориці»
Так, не треба зациклюватись: чай з медом, кава з молоком - все то смачно, а якщо підсолодити коханням та приперчити пристрастю, то такий вийде вибуховий коктейль!!!