Народжується з попелу й руїни…
Встає таки держава молода,
Хай зболена, хай змучена, та вільна!
Це – Україна! Це –свята земля!
Народжується не одне століття,
Чи так її Всевишній покарав,
Що з голоду, і з воєн лихоліття
Спустошений ледь вижив рідний край!
Народжується в кожнім юнім серці,
Де вже немає місця для «совка»,
Під вибухи і канонади смерті…
Історія сьогодні в нас така.
І вже ніхто не спинить її поступ
І не закриє у майбутнє шлях,
Де українцям – український простір,
А понад ним – червоно-чорний стяг!
Саме така є доля України,
Де нація зазнала стільки мук,
Де стільки цвіту заживо згноїли,
Може вона і дорога тому,
Що кровію синівською полита
І зрошена сльозами матерів,
І славою героїв оповита,
Що полягли за волю у борні!
Душа її ще у гіркій печалі,
На тілі рани ще не затяглись,
Але ж встає вона, безсмертно-величава –
Нема тієї, що була колись!
10.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Патріотично, з болем, проте і з гордістю. Наша Україна заслуговує на таку велику шану. "Душа її ще у гіркій печалі, на тілі рани ще не затяглись, Але встає вона безсмертно-величава- нема тієї, що була колись"..Це завдячуючи і Вам, пані Ганно,І Вашим високо-громадянським творам. Творіть на благо України!