Спершу горілка
розливаю чарками тунель у пустоту
кімната освітлена поглядом бога-нічника
стелею пересуваються поїзди кольорових ліхтариків
я сиджу на підвіконні
кривлюсь від ацетонового запаху
й посміхаюсь
наче досвідчений бармен
наче досвідчений сатана
ось тут зібрав своїх демонів
стікати із тремтливих пальців
краплями горілки;
після четвертої чарки
сміємось
після шостої
танцюємо
після десятої
пишу на долоні
це ще не кінець.
Потім трава
світло машин розбиває шибки вікон
а балкон ліниво похитується зі сторони у сторону
що я примружуюсь
аби сплюснути хиткий світ перед очима
аби принаймні побачити
як в апарат засипається злітна смуга
нагрівається турбіна
як пластиковий літак підіймається уверх білою курявою
і у нас тут 9/11
у нас тут 9/11
боїнг 777 зазнає аварії в моїх легенях
пристебніть ремні, шановні пасажири
не покидайте своїх місць
і тримайтесь за поручні
і я тримаюсь
затримую
затримую
політ нормальний
продовжую летіти за маршрутом
базо, як мене чути?
базо, як мене чути?
бо я щось не чую нічого.
Потім пігулки
які мені простягає місиво зі слів
місиво із рухів
воно сміється
і я кочусь до нього мов залізна куля
прозорими нитками стягую кімнату за собою
ковтаю одну пігулку
стіни обертаються наче вітряки
і розумію що лежу на підлозі
стеля підіймається й опускається
дихає
немов сонце із води, вона вітає мене променями люстри
намагаюсь пригадати як стояти на ногах
ковтаю другу пігулку
кімната — акваріум
падаю на дно порепаного паркету
але ще розумію хто я
але ще досі пам’ятаю своє ім’я
і це ще не кінець
це ще не кінець.
Потім
кімната, інша кімната, коридор,
гонитва, дорога, дзвінок телефону,
якийсь паб і світло
потім пиво
коньяк
горілка
і знову
горілка
я лежу
сніг в рукавицях
я намагаюсь згадати слова
іду за нею
додому
дорогою знову вино
у під’їзді скручую блант
знову
крок, крок
бруківка, бруківка
пігулка, таблетка
викидаю блістер у кошик зі зміями
двері, квартира
і знову не розумію хто я
але *** досі пам’ятаю як мене звати
це іще не кінець
доки можу прочитати на руці
це ще не кінець.
Потім
ліжко
поколює тільки подушки пальців
бог стирає звивини наркотичною гумкою
доки вона на кухні готує мені чергове
потім
я дивлюсь у стелю
й небо всмоктує мене
через трубочку панельного будинку
викидає у космос
я — ніщо
безособистісна комета
що пролітає повз ниркові супутники
і долаючи пояс нервових закінчень
повільно впадає в атмосферу сонячного сплетіння
репет тиші розрізає ножицями вакуумну шаль
розриває й мене
і я падаю
мов розрізані шматки паперу
Потім
вона лягає коло мене
я широко розплющую очі
на столику стоять дві склянки
холод прочиненої кватирки вальсує попід стелею
весь світ пульсує
наче мало не втопився в алкоголі
і от випірнув із нього
глибоко, важко дихає
викашлює мене на скуйовджену постіль
поруч із нею
де раптом я згадав своє ім’я
голова тріскотить
і мене наздоганяють події ночі
мене наздоганяють її бридкі поцілунки
я беру склянку і випиваю її
кривлюсь
випиваю другу
вона питає
може досить
але доки можу відчувати
це ще не кінець
це ще не кінець
усе решта —
потім
потім
потім.
