Прийшло до нас єдно блюдо
( не наше, - заморске цудо )
Колись го ніхто не знов,
Ніхто го не споживов,
А теперка всюда носєт
Навіть до дому приносєт.
Тілько нумер тра набрати,
Яку хочеш заказати
Таку принесУт ти в дім...
Але справа, люди, в тім
Не привикли в нас так жити
Люблєт всьо сами робити.
Вот і ся заморска страва
Не така вже й тєжка справа.
Основне то м’єгкий пляцок
Бо чєсом з тих файних пачок
Витєгают щось тверде, -
Єдним словом, - ну не те,
Аби був цудовний смак,
То м’єгкий сє робит так :
Дев’єть лижечок мукиці
( і лише трошка водиці),
Штири лижки майонцю,
Ще штири сметани,
Дві яйци, чуть поташу
Ну всьо, - ніби стани.
Замісили тово всьо,
Форму помастили
I лигонько на ту форму
Се кісто залєли.
Кетчупом змастили зверха
Й кажда ґаздинє теперка
Там кладе , що має , -
Ковбаси шмат вкрає,
Помідору там, грибів
I трошка твердих сирів.
Сто вісімдесєть й в духовку
Двадцєть мIнут на готовку,
Витєгаєш, - всьо, готово
I їш собі ґонорово.
От така заморска страва
( і ніби не має права )
Та прижиласє у нас
Тож печіт , - не тратьте час !
08.03.2018 р.
*чуть поташу*, 
слово, яке не знаю, та можливо то - сіль 
