Ой з-за гори чорна хмара стала,
А син матір з дому проганяє:
Іди, нене, йди тепер од мене,
Бо приїдуть гості до мене.
Як ти станеш гостей частувати,
Старі руки будуть розливати,
Ще у тебе латана свитина,
Соромно за матір твому сину.
Ой, з-за гори чорна хмара стала,
Стара мати донечку благає:
Упусти ж мене до свої хати,
Поки буде син гостей приймати.
Іди, нене, йди тепер до мене,
Будеш тепер жити у мене.
Якщо буде чоловік сварити,
Підемо разом шукать, де жити.
Ой, за гори біла хмара стала,
А син матір додому припрохає,
Іди, нене, йди тепер до мене,
Відвернулись гості від мене.
Як пристали до моєї хати,
То відразу стали питати:
А де ж твоя мати, чом не йде стрічати?
Чи хворіє, чи не здужа встати?
-Іди, брате, геть з моєї хати,
Як не вмів ти матір шанувати.
Тепер мати буде жити в мене,
А від тебе нехай світ відверне.
