мені не вистача тебе...
якби ти знала..
ідеш, як перший сніг, коли
ще осінь не дійшла с зимою згоди
у шлюбі листя.
надворі сутінки, вже не виходим.
прошу у вітра, мені обличчя застуди...
щоб зайвого чого не думалось.
і мятну каву не готуй.
до ранку не засну. Чекаю.
далеко ж ти побралася мені...
коли ж полишила стоги мої ???...
чииим я тобі...
та ось, верта душе моя.
- я до світанку омовитися ходила пробач, що мовчки відійшла.
твій сон глибоким був на мою втіху.
мірила недовго. поки ти вночі.
що я до неї...
