МЕСІЯ І УЧИТЕЛЬ ДОНЯ…
Чому ж ти, дочко, розсердилася на правду,
Чи може вже хотіла зиск і відьми славу…?
А зиск не тільки із квартири і будинків, –
Але ж за чари йдуть до низу всі сходинки.
Чому до церкви ходиш повсякчас й не щиро,
Хоча до Бога завжди треба йти із миром?
Ти ж в мріях жила і своє плекала щастя.
Для чого ти береш без сповіді причастя…?
Ти – вчителька-філолог й гордість України.
Чому усіх ганьбиш учителів країни…?
Учитель – гордість нації і Батьківщини,
Чому в країні забиваєш в правду клини…?
Чому впливаєш на природу і людину,
Й до неба мрієш, і невизнаєш провину…?
Чому і в дома, й в школі брешеш всім цинічно,
І так все гарно, іронічно й механічно…?
Ой, доню, зупинися й не губися, доню,
Уважно придивися на свою долоню…
До Господа покайся й помолись, дитино,
Як прочитаєш, й зразу кайся в цю хвилину…
Забуть пиху й в сльозах молися на колінах,
Бо ти – учитель, а Вітчизна – Україна!
09.01.2018 р.
РАЙ