ЛЮДИНА Й ДУМКА…
Людина все собі гадає думку,
Чому шукають в відьмах порятунку?
Чому чарують на любов та смерть,
А потім йде життя на шкереберть.
А приворот це є великий гріх,
Бо не вартує жодних він утіх.
Чому мені людина – дуже мила,
Душевний біль і муку натворила?
Чому вона брехала завжди щиро,
Невже її заплили мізки жиром?
Хоч правду не любила, як добро,
Можливо біс всилився під ребро?
А говорила: вчителька я чесна,
Бо в школі я людина є почесна.
Для неї прикриття – робота й школа,
Бо всі неадекватні є довкола.
Вона одна в районі – ідеал,
Ой, як не любить вчителька скандал.
Шукає те, чого немає в дома…
Тому в районі й школі – невідома.
А до проблеми, долучає сина.
Не розуміючи, що – це її дитина.
Невже бувають вчителі такі.
Неадекватні та, нажаль, слабкі…
26.12.2017 р.
РАЙ