Багаття горить під сосною старою
Ішов не дорогою, а десь, стороною.
Багато людей втрачають свій час
І хтось орієнтується лиш по кострах.
Їх треба в тумані вчасно розвести,
Щоб всяк подорожній міг душу відвести,
Зігрітись теплом перед довгим шляхом…
Не бути самотнім, зігрітим теплом.
Хоч у кожной людини відстань своя,
Про це не знає жодна душа.
Багаттям когось ти зігрієш в дорозі,
То й сам далі йти будеш у змозі…
Ось так і я зараз багаття розклав,
На когось подорожнього в надії чекав.
Кожен з нас має розкласти костри
І знайдеться той, хто прийде сюди
І ти не залишишся сам, без теплоти…