Війна неоголошена, гібридна триває.
На землю українську смуток і скорбота,
Мов густий туман сповзає.
Жалоба, розпач материнські очі
Слізьми гіркими наливає.
Кортеж черговий та почесний
Дві домовини до рідного краю,
До рідного дому з війни проводжає
З АТО, з війни ворожої Московії,
Серця краян до болю нестерпного вражає.
А сонце світить і за хмари себе ховає
І вітер теплий дмухне та затихає,
Чорні хустини жалобою обвіває,
Земля тутешня себе смутком огортає,
Тугою та скорботою напуває.
Роса вечірня та ранкова немов оплакує нещастя
Жертви війни з батьківськими слізьми
Під сіро-голубою покрівлею небес
В сльозах, в розпачі батьків
Пекучий смуток розпирає.
На превеликий жаль, з нічим не зрівняти:
Батьківську розпач і страждання болючі,
Плач над дитиною в журбі, в скорботі, смутку невимовнім.
О, милосердний Боже! Сили дай батькам у горі.
Сини їхні героями не народились,
Героями стали вони!
Вдячні Вам, Герої, краяни ваші
За спокій, мир і захист рідної землі,
Низько Вам вклоняємось, патріоти-герої!
Ваш подвиг героїчний Україну прославляє.
Вдячна Вам ненька Україна!
Загиблим героям України слава!
Слава Україні!
Героям слава!
Літо 2017. 24 червня
