«Топтати можна перлини,
Стоптати можна і людину,
Похилитись над брудом будь-яким,
До гріху притулившись,
Хліб до смітника покидати
Й вигляд подати, що нічого не сталось
Люди без честі, без совісті,
Без сумління – безнадійні люди …
Знаменний рік 1991 й серпня 24го
День історично-пам’ятний
І Господом благословенний День.
Мовчали в здивуванні стіни й купол
Схлипнув від радості В’ячеслав Чорновіл.
Це Чорновіл, світлої пам’яті, - народний скарб,
Усміхнений від щастя та на своїх руках
До зали вносить жовто-блакитний стяг,
Це він-української нації діамант.
Земна хвала дисидентові- борцеві
За ідею, за волю та свободу,
Що збудив любов велику в серці
До Вітчизни любов та ще міцнішу в тенетах в’язниці.
Печаль в душі його з’ятрили
Та Україна в єстві його понад усе була!
Батьківщини влившись сльозами
Поборник – в’язень В’ячеслав
Любові краплинами бальзаму ідеї оживляв.
Жовто-блакитний стяг гордо майорить
На куполі Верховної ради,
Століттями очікуване щастя в Україні,
В Україні вільній, в Україні незалежній.
Яке ж піднесення, яке ж омріяне те щастя
Всіх українців та дисидентів, одержимих одним почуттям:
Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола,
Стуса Василя,
Дисидентів Симоненка й Пантелеймона Куліша.
Передбачити ніхто не зміг,
Що існуватимуть потаємні сили реакційні,
Що поборник справедливості й свободи Чорновіл
Зайвим для них буде в Україні.
Щоб скарб народу Чорновіл,
Не ступив у «соціальний ліфт»,
Успіху не сягнув й висот,
Щоб Україну як державу до євроцивілізації не привів.
Та передбачити ніхто не зміг:
Що України імідж слабким у Світі буде,
Що олігархи приберусь до рук усе,
Що суверенна Україна зубожіє,
А ворожа Московія війну розпочне.
Вони ж бо перевертні жорстокі
До благодатного майбутнього шлях розчистили собі,
І тільки України народний скарб – Чорновіл.
До влади не прийшов,
Президентом України, щоб не став.
На злочин черговий в Україні не розкритий
Запрограмоване спецзамовлення відбулось.
Невже ув’язнення не було досить для людини?
Невже не досить, що на чиюсь людську совість
Упала тінь, довічна чорна тінь?!
Та буде суд за злочини, за сльози,
Кипить ненависть у живих …
Як шторм … про помсту
До Господа голос возносить …
