Приємно познайомитись, Авроро,
Для вас я просто Федерік.
Я поспішаю. На ходу хапаю ноти.
За мною друзі розкричалися вже хором!
Хоч … я вже мабуть і забув про все у цей момент.
О, як ви дивитесь у мої очі …
Розбита вся моя зарозумілість вщент …
Я знаю, ви завжди доб’єтесь свого …
Але ось тільки не мене.
Мене вам не потрібно добиватись.
Я не ховаю вже від вас нічого.
За зустріч з вами дякую я музиці і богу …
Я починаю прямо тут для вас концерт …
Ставайте, прошу, тут біля роялю,
Пробачте, граю тільки, не співаю,
Але у мене є такі важливі ноти …
Вони мов скрипка у руках душі,
Я навіть не торкаюсь клавіш ...
Авроро, ти і так уже все знаєш …
Вважають, чоловічу вдачу маєш …
Таким було і є твоє життя,
Ти ніжність свою в лати не сховаєш,
Ти жінка, що … дарує забуття.
А я тобі все граю й граю,
Цей вальс, що довжиною у життя,
Який писака там розповідає,
Що Федерік Аврору більше не кохає …
Ти знаєш, я шкодую дотепер.
Так, я пішов. Два роки сумував.
А потім я помер …
Тепер ти дійсно знаєш …
Моя Авроро, стала музика тобою …
Я далі граю свої вальси.
Я тут за клавішами розмовляю не з собою …
Не мають слів? Насправді, це романси …
Дивись як вже втомились мої руки,
Ці два століття я для тебе граю,
Та їм байдужі ці примарні муки …
Я з нот букет троянд тобі збираю …
Ти знову дивишся у очі …
Я знову кажу: радий зустрічі я з вами,
І мене звати Федерік …
Він був зовсім-зовсім порожній,
Той останній,
Без вас прожитий цілий рік …
Ви так хотіли врятувати,
Такий нікчемний збайдужілий світ …
Килими, кахлі, гобелени,
При цьому встигли стільки написати,
У нотах склав для вас я заповіт …
Я вам здається трішки допоміг
Я так старався … все, що міг …
Ви знаєте, я був страшенно хворий,
Але я … музикою вас беріг.
*прототипами героїв є Жорж Санд та Федерік Шопен, хоч вірш цей насправді не лише про них
Интересная история любви!!!
Столько теплоты!
Такой интересный концерт влюблённого музыканта!!!
Какое трепетное, бережливое отношение к своей возлюбленной!!!
Браво!!!