Ти просиш заплатити надто дорого,
За те, чого ніколи не давав.
У світі я була тобі лиш ворогом,
Ти другом свого зрадника назвав.
Повісив зашморг не питаючи, не каючись
І звинуватив у своїх гріхах…
Але зняла мотузку, не бажаючи
Своє життя віддати на сміття.
Нагадуєш про заповідь, обітниці…
Які порушив ти їх, де лиш міг.
Чи варто щось для тебе: «Жити в вірності»,
Якщо кохання наше зрадив й не беріг.
Ти просиш заплатити надто дорого,
За те, чого ніколи не давав.
Моє життя самотнє, наче в хворого,
Ти просто на базарі розміняв.
(Альона Хомко, 2017)