"Чотири роки"
Чотири роки – хрест важкий:
Комусь нести, комусь брехати
Чимало стежок – шлях вузький
На лобі зморшки наче грати
За ними мрії як в тюрмі –
П’явки у мозок повпивались
Серця палали: боротьби!
Та в твані тихій розсмоктались …
І тільки шерех бульбашок:
Отруйні чорні і смердючі
І пнеться "обраний" божок
В туман – невипрані онучі
Чотири роки, гідність де?
У тих, хто вихватив посади?
Чи хто віддав за мрії все
Без нарікання і бравади?
Натужно потяг рушив з дна
Повзуть вагонів черепахи
В купе напхалася рідня
По спинам лізуть посіпаки
І замітають геть сліди
В Іуди сльози запозичать…
Від злиднів йдуть до нас свати
А "божім" грошей ніде діти
Чотири роки, правда де?
Повзе в багнюці бідолаха
Колишній злодій кари жде?
З новим гуляють в нашій хаті
Мерзотна здатність в крадіїв
Всім обіцянки роздавати
Зробити з інших прохачів
Щоб їм же їхнє продавати
Куди нас пнуть "рятівники" –
В довічні пошуки свободи?
Чи ми сліпі мандрівники,
У раї їхньому колоди?
Чотири роки з гадом гад
Сміються з нас і лицемірять
Облич не видно, тільки зад
Солодкуватий сморід звіря
І кишенькова владна рать
В цукрових паростках свавілля…
Здійметься ж полум’я з багать!
Чи марно пропадуть зусилля? 011217
