Затамувавши подих, кожний ранок
Дивлюся перш за все з війни новини:
Стікає кров по квітах вишиванок,
Цвяхи вбивають в нові домовини.
І знову не змовкають канонади,
Бо перемир'я лише на папері.
Цинічність чорна і безбожність зради
Відкрили навстіж ворогові двері.
Невже ідея стати "новоросом"
Повинна підійматись тільки на крові
І нічогісінько не значать сльози
І біль сиріт й скалічених в АТО, й батьків?
Летять молитви в небо й білим снігом
Назад вертають, тихо падають до ніг.
Чума війни блукає білим світом,
Який невиліковно нею занеміг.
Але у ворога немає сили,
Щоб вбити рідний наш, скалічений Донбас.
Хоча й підрізані добряче крила,
Він вистоїть і прийде переможний час.
Піднімуться з руїн міста і села,
Заколоситься знов пшениця на полях
І розіллється пісня скрізь весела,
А вільна Україна свій проторить шлях.
Хоча й підрізані добряче крила,
Він вистоїть і прийде переможний час... - дай Боже, щоб кров українських синів, пролита на цій жорстокій війні, не була марною!.. Щемні рядки, сповнені і болю, і надії...