Що розказати тобі про самотність?
Такої самотності ти не знав.
Що розказати тобі про чесність?
Її колись ти комусь віддав.
Що розказати тобі про вірність?
Коли ти з іншою відчував,
Все те, що ми з тобою ділили…
Її ти пестив і цілував…
Її кохав ти, у неї входив…
Із нею щастя ділив і млів…
А я ридала собі одиноко,
По крихтам душу збирала зі снів.
Що розказати тобі про зраду?
Про неї краще ти спостеріг:
Тобі я стала складна й нецікава,
І ти утішитись іншою зміг…
Що розказати тобі про розпач?
Що розказати тобі про біль?
Що розказати тобі про відчай?
І одинокість довгих років?
Болить душа і не може жити
Серед брехні і облуди слів.
Так. Неможливо тебе розлюбити.
Але простити – і поготів.
Для тебе все очевидно й просто:
у всьому тому - моя вина.
В житті твоєму була я лиш гостя.
Ти був усім.
Іду. Далі. Сама.
(Альона Хомко, 2016)
