Згадуватиму цю осінь великослізною, великочистою,
Бо тільки сльози здатні очистити.
І Бог лише на хвилину визирне з останнім сонцем
Перед зимовою темінню.
"Ти зрозуміла у чому істина, дитя моє?
Чому я стомлено,
Але упевнено
Веду вас веснами, веду до весен вас.
Ти зрозуміла, чому народжувався,
Чому терпів,
Чому воскресав?
Чому зима, як людські серця, зустрічає кригою,
Чому цей світ лежить пред тебе
Відкритою книгою -
Лише гортай її і...
Не питай мене зайвого,
Досить того, що знаєш,
Чуєш?"
І знову темінь.
І хочеться снігу
Десь поміж соснами,
Щоб аж скрипіло
Пророцтвами серце.
Прощай, добра осене,
і
Дякую,
Господи.
