Краде у мене ніч всі сни
І людям роздає чужим.
Та чую шепіт я весни:
– Не переймайся, люба, цим.
Чого чекаєш ти вві сні?
Любов? Чи ту коротку мить?
Може його? Признайсь мені,
Адже душа твоя болить.
– Роки пройшли у бистрині
І змили молодість мою.
Минуле бачу лиш вві сні
Та зболену любов свою.
Жорстока ніч хапає все.
Зі снами блудить, реготить.
Зрадливо їх кудись несе,
Щоб втішити когось на мить.
– Забудь про сни, живи лиш днем,
Збери невипиту блакить,
Пірни в мій пелюстковий щем.
Когось ще можеш осліпить…
