Як дитина трирічна, що бавиться кубиками,
на яких написані букви і намальовані ведмежата
та білочки,
переставляючи їх у різні комбінації, тішиться,
коли виходить склад, а дай Боже і слово.
Батьки в цей час радіють, що літери
"х", "у" і "й" знаходяться на одному кубику,
бо слово із них не раз зустрінеться на
життєвому шляху дитини,
не варто, щоб вся ця “х”,”у”, “й”ня -
вибачте, це не я, це просто такі букви -
починалась із трирічного віку.
Так і ти, вже достатньо подорослішавши,
бавишся літерами, надаєш їм певного значення,
складаєш у речення і мариш,
реально мариш, що це дасть змогу
хоч комусь зрозуміти,
що ти там у себе в голові вариш..
У кожного своя каша.
Єдина, хто йде тобі назустріч із розпростертими лапками,
це білочка.
Не та, що найкраща подруга із головного мозку,
а та, яку ти щоранку годуєш у Стрийському парку.
Вона чує знайомий звук, думає - горішки!
Ти висипаєш на неї кубики
зі своїх трьох дитячих наборів.
Нехай знайде ті, на яких намальовані горіхи
і поміркує за які гріхи
їй не дісталися справжні.
У когось склалися букви, у когось картинки.
У найщасливіших - життя.
А у тебе отака от "х", "у", "й", "н", "я".
ID:
759883
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.11.2017 12:46:03
© дата внесення змiн: 11.11.2017 12:46:03
автор: TinaPohor
Вкажіть причину вашої скарги
|