Краса душі незмінна, неповторна,
Роки її окреслюють усе чіткіш,
А негаразди перемелять часу жорна,
Слід ледь помітний залишаючи, не більш.
А так бува — її не завжди помічають,
Душа красу не виставляє напоказ.
Усе життя у спину все штурхають,
Шепочучи услід слова їй злі щораз.
І крім краси душа наповнена терпінням,
Незмінна в цім вона впродовж всього життя.
Енергія добра своїм промінням
Зігріє навіть збайдужілі вщент серця.
Мені людей таких зустріти пощастило
І зрозуміти, що таке краса душі.
Навчилась в них ослаблі розправляти крила,
Не жалітись на негаразди у житті.
А доля зустрічі знов дарувала й знову,
Немов підштовхувала: без сумління йди.
Етапи у житті проходила я нові,
При тому відчувала я красу душі.
Огранену добром й теплом безмежним,
Від цього змінювалось щось й в моїй душі.
Так почуття довіри кроком обережним
Оздоблює упевнено життя стежки.
Роки красу душі окреслюють чіткіше,
Не стане від тривоги й відчаю слабкіша.
А що в житті краси душі ще красивіше?
Господь, мабуть, дійсно, задумував красу душі незмінною, але насправді, люди часто її потворять своїми гріхами. Нажаль, зворотній процес спостерігається значно рідше. А от із неповторністю душі згоден, однакових немає ні людей, ні душ .
Мудро, виважено і життєво! На жаль, в сучасному світі щораз більше бутафорії і штучної краси, аніж краси духовної... Втім, світ не без добрих людей, отже, красиві душі таки є!
Актуальна тема, Олю.. Всі душі різні, але треба бути уважним, щоб розпізнати її красу і не поранити..
Дякую тобі за хороші слова! Душа в тебе, дійсно, красива, коли про таке пишеш!