Осінній сад.
Знову осінь прийшла в мій сад,
літнім сонцем розбещена, зморена.
І чудується " дядько" - старий виноград:
- Яблуньки́ - " молодці"- мов дівки́ нафарбовані.
Пишається повновида груша - соком налилася.
А " венгерка" посиніла душка - з заздрощів звелася.
Різнобарв'ям осінь землю чорну вкрила.
Золоті світанки світять у віконця.
Скрізь та й всюди розгубила
срібні павутинки золотого сонця.
Розревілась раптом,
жалі розпустила.
Котить сльози градом.
Осінь - депресивна.
Злоститься, лютує...
Саван сірий вділа.
Вітрами задула-
листя й облетіло.
Зажурився мій садочок -
барви свої втратив.
Яблуньки - " юні дівочки́" -
ніби йдуть на страту.
Не сміються, не шепочуть,
зіщулились бідолашки.
Гілочками лиш тріпочуть,
просять в неба ласки.
День осінній, облиш ту негоду!
Не сумуй, не лютуй, не ридай.
Ляж тихенько під біленьку ковдру.
Сни зимові собі споглядай.
А.Г. 2016р.
