"Розійдуться навік усі тумани...
Ще мить, ще трішки поболить...
І сонце стане поміж нами...
Коли останній смуток відлетить..."
...
Пиши листи на золотім папері
Не перечитуй надто ти рядків...
Пішла...Закривши міцно двері...
Не встиг сказати що хотів...
Не оглядаючись в минуле...
Між вами стільки доброго було...
І спогади сльозою промайнули...
Та серце спокій не знайшло...
Розгойдується тиша чорноока
О, як болить кохання у душі...
Чому вона до тебе так жорстока?...
А ти й надалі пишеш їй вірші...
...
"Розійдуться навік усі тумани...
Ти прочитаєш ці слова колись...
Та прірва буде поміж нами...
Хоча б сьогодні ще приснись..."
