|
Роки ідуть, зникають бджоли,
Ми забуваємо назавжди про «Грінджоли».
І не живемо ми тепер по-європейськи,
Здається, по-китайськи та по-корейськи.
Сучасні українці ще не звикли
Купувати іноземні квадроцикли,
А казати недоречно і не варто
Про новеньку Audi A8 Quattro.
Пересічна людина зараз виживає,
Грошей на якісне авто не має,
На Україні автопром відсутній,
А «Таврія», - автомобіль не путній.
Їду по вулиці, здоровкаюсь з ДАІ інспекторами,
Лунає в них з автівки хіт «Бананарами».
Гарна погодка на вулиці сьогодні,
Точніше вибухова, як кисень у водні.
Стражі порядку рахують гроші щогодини,
Цікавлять їх лише права людини.
А я забув сьогодні документи,
Тому і поведінки відповідні елементи.
А далі вільно їхати не зможу,
Затор, - присутністю своєю допоможу.
Всі поспішають зранку на роботу,
А Президента вигулюють в суботу.
Такий розподіл на простих та віпів,
Затор із хламу, кортеж із джипів.
Промчить нарешті і броньований седан,
Сидітиме у ньому український пан.
На «Таврії» не їздить Президент,
А має інвалід таке авто або студент,
Бюджетні кошти спрямовані на гарні тачки,
Лише німецькі, коли у тебе грошей пачки.
Тихенько торохтить у мене під мотором,
Зливаюся я поступово із затором.
Ми довго стоїмо, де ж Президент?
У всіх терпіння виснажене вщент.
Регулювальник у кишеню не полізе,
Показує дорогу, а сам в болото лізе,
Шукає в чужому городі свою капусту,
Сьогодні у нього буде не густо.
А, взагалі, стоїть, як кіт мурликає, -
За гроші і горобець закукурікає
Вже завтра на щоках буде рум’янець,
Бо буде музика, і буде танець.
Двигун у мене не замовкає,
Приємно кузов «Ниви» калатає ,
Подобається мені їздити на «Ниві»,
У кого повний привід, - ті щасливі.
Навіщо у заторах нам автівки?
Я з Оболоні півгодини їду до Петрівки.
Набридло вже, вмикаю магнітолу,
Кортеж поїде в сторону Подолу.
В заторі трохи морда загоріла,
Нога болить, спина спітніла.
Які жахливі в нас дороги,
А якість… як без грошей пологи.
10 хвилин так з місця і не зрушив,
Краще б я правила порушив.
Зустрічна смуга була вільна,
Як дядько б їхав «Нивою» повільно.
З усіх сторін «Чері» та «Джилі»,
Навіть дизайн у них в одному стилі.
На «Джеках» перевозять вантажі,
У нас це барахло у тиражі.
Якийсь дивак на білому «Сенсі»
Гучно слухає групу «Ненсі».
Хриплять динаміки, а він балдіє,
Да і свисток даїшника на нього не подіє.
Для нього не важливо, хто замітає дорожку,
Він думає лише про себе, мед та ложку,
Між тим, для нього вітер віє,
Дме так, що морда червоніє.
Ніякої поваги на дорозі,
І за кермом постійно у тривозі,
Культура у водіїв відсутня,
Лише агресія присутня.
Смердить від «Сенса» газом,
А дизелькою тхне від «МАЗу».
Ось так і життя у заторі проходить,
Водій переді мною машину й не заводить.
І кожен в заторі часу заручник,
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Всі стомлені і позіхають,
А двигуни пальне ковтають.
Піч тучить,
А дорога учить,
Добре тому в дорозі,
Хто сидить на возі.
А мій сусід ненавидить неякісні машини,
Його нудить навіть від китайської шини,
Помандрував він у далекий край,
Але точно, що не в Корею і не в Китай.
Його не затримали без документів на кордоні,
І як він розчинився, наче «Маггі» у бульйоні?
Можливо, він, на території Обами,
А може, в Індії, ветеринарить за слонами.
Чи його десь занесло в Бангладеш?
І як з готівкою, чи є в кишенях кеш?
Багато дуже «Чері» на дорогах,
Як їздять на таких потворах?!
«Грейтволів» не утримують на поворотах,
Занадто небезпечно у таких гидотах!
А що казати про китайську «Даді»,
Я сподіваюсь, їх не буде на військовому параді!
Нахабно їде «Бід» та «Мерседеса» підрізає, -
З вікна німецької машини мат лунає.
За декілька секунд «китаєць» в сраці «Мерседесу»,
Зараз потоне неуважний в океані стресу.
Яке життя, - така й машина,
Пробита поруч у китайця шина,
Насправді, прикро дуже,
Душа болить і небайдуже.
Навіщо цей металобрухт завозять в Україну?!
Автівки ці, - наївні діабетики без інсуліну!
На колючих дротах солов’ї не щебечуть!
Таку якість лише на зневагу приречуть!
Не купуйте такі гидкі машини,
Не місце їм біля української хатини!!!
З води ще ніхто сухим не вийшов
Всяк ласий на чужі ковбаси,
На ситий кусень м’яса рот знайдеться,
Нашим салом та по нашій шкурі й мажуть
Постимо, а сала меншає,
Йдучи вперед, оглядайся назад
Від слави до ганьби – один крок
Для того, щоб тебе оцінили, мусиш вмерти
Барани бувають і двоногими
Водночас
Пропоную переглянути цей вірш з відеосупроводженням та моїм голосом:
https://www.youtube.com/watch?v=gT8EyKx1G2o&t=11s
ID:
752740
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 28.09.2017 20:13:34
© дата внесення змiн: 28.09.2017 20:13:34
автор: Napalm
Вкажіть причину вашої скарги
|
