Мій дельтаплан піднявся ввись -
І зник із вітром десь за горизонтом.
Довелось собі сказати "Зупинись",
І тихо заховатись від дощу під зонтом.
Немає сил боротись із потоком
І самотужки йти проти стихій.
Запал в очах згасає з кожним роком,
І меч в руках немов не мій.
Пройшла пора великих звершень,
Триває вниз стрімкий політ.
Так розчаровуюсь уже не вперше,
Але в хрестовий знов збираюся похід.
Ні навиків, ні тактики, ні зброї,
Лише життя - одвічний ворог.
Незмінні істини, записані в сувої,
Уже давно розсипалися в порох.
Минуть роки - і зникнуть шрами,
Десь в далині зійдуться паралелі.
І в шахи партію життя вестиме вже не з нами,
Й не нам стрілятись на дуелі.
10.06.2017
