На спомини ділиш слова,
Нанизиш на нитку коралів.
Із часу зелена трава.
І серце над нею із сталі.
......
Неначе розкинулось небо.
Ввібрало у себе слова.
Хоч біль нагадає не треба.
Колише прим.ята трава.
.......
Я йду в ній душею босоніж,
Події коралі одівши.
Стуливши все небо до скроні,
Заплакане, тихо присівши...
У вічність на мить зупинившись,
Набратися сили навколо.
Де трави і небо напившись,
Словами, шепочуть доволі...
.......
На спомини ділиш слова...
На добрі, погані, не знаю...
Бо лишилась тільки трава...
Пройтися босоніж, а мало...
