Казка
1
Промінчик сонячний, якось
Пустився у мандрівку.
Щоб у безмежнім космосі
Знайти собі домівку!
Милуючись планетами,
І, космосу дивами.
Блукав поміж кометами
І ясними зірками…
2
Він наполегливо шукав
Собі домівку гарну.
Та дуже довго мандрував
Серед галактик - марно!
Бо, хоч навколо нього все
Прекрасне і величне!
Йому, маленькому, усеж
Було́ якось незвично.
3
А ще - не затишно чомусь,
Тож вирішив промінчик:
-Назад до сонця повернусь,
І подорож закінчу..
Та раптом, десь у далині,
Щось блиснуло яскраве.
Промінчик вирішив собі:
-То, мабуть, щось цікаве!
4
І, він побачив в небесах -
Блакитну намистинку.
Що, наче, в білих пелюшках -
Закутана в хмаринки!
А, то, виднілася здаля́
Й світилась загадково –
Предивно створена Земля,
Небачено казкова!
5
Яскравий сонця-посланець
Через хмарки пробився.
І, вмить, грайливий пустунець
На землю опустився.
Майнув легеньким ковзанням
По трав'яній стеблинці.
Погойдався, з захопленням,
На срібній павутинці.
6
Скупався із краплинками
У чистому струмочку.
Погрався із росинками -
На мокрому листочку.
Попестив трішечки квітки
Так просто, для забави -
Повідкривав їм, залюбки,
Пелюсточки яскраві.
7
А ще, зігрів та освітив
Кожнісіньку шпаринку.
Зі щирістю позолотив
У колосках – зернинки.
Продовжував ще промінець
Радіти й веселитись.
Бо вирішив вже, накінець,
Тут жити залишитись!
8
Ось так закінчилася ця
Пригодницька мандрівка.
Бо в цілім космосі - Земля -
Найкраща є домівка!