Далеко не прагматичні видіння
Про книжку О.Апалькова «Маша и Наташа», ZeitglsVerlag, 2017.
Думки не завжди легко приборкати. От і я не хотів нічого писати про названу книжку. Прочитав та й квит. Так мені гадалося. Втім, не так сталося. Вже декілька разів повертався до певних глав цього, як назвав його автор, «не роману». Чому повертався?
Тому що ця книга просякнута живими громадсько-політичними та соціологічними сюжетами не такого вде далекого минулого. Минуле це переповзає у наше сьогодення і лізе-повзе у майбутне. Червона нитка книги – взаємовплив історії «нещасних випадків» та тяги одне до одного німців та українців. Звісно, не обійшлося у цьому творі без євреєв. Не вдуваючись до цієї теми, вона занадто розлога і потребує окремої статті, хочу поділитися своїм бажанням порадити цю книжку іншим авторам Клубу Поезії. У першу чергу прозаїкам. Тоб то тим читачам, які мають обмаль часу, але – палке бажання залишатися у курсі сучасної літератури красного слова в Україні.
Адже пригоди «Маши та Наташи» не якийсь маргіналізований олітературений сегмент частини українського суспільства, що бовтається у сучасній Німеччині як гівно в ополонці (події здебільшого розгортаються у Берліні, Франкфурті та Гладбаху) і далеко не прагматичні видіння доцільності глобалізації, яку можна вже відчути і у нас (тут і тепер), а саме життя. Із його майже вже здичавілим нарцисизмом персонального, групового та національного характеру…
Тож, раджу Вам, друзі «Машу и Наташу».
