І у в`язниці страхів своїх
Просиджуєш віками
Що ж, друже, ти собі накоїв
Своїми же руками?
Не віриш геть в свої таланти
У долю ти не віриш
Чекаєш як заб`ють куранти
Тоді тюрму покинеш
Все ти чекаєш знаків долі
Або підказок з неба
Насправді ж виховати волю
І просто діять треба!
Є дія, є відповідальність
Мета є, мрії, думи
А зволікання - це фатальність
Без змісту мертві руни
Тому не може бути "завтра"
Не продукуй даремність
Нехай як землетрус Суматри
Ти сколихнеш буденність
Вібрації від твого серця
Передадуться далі
Завзяття стрімко розійдеться
Пройдуть усі печалі
Бо дві палких душі гарячих
Об`єднані метою
Стають в стократ сильніш незрячих
Охоплених журбою
А як з десяток тих збереться
Які багаті духом
То це вже армією зветься
Що орять поле плугом
Полей таких на нашій ненці
Орати нам ще безліч
Та хто казав, що буде легко?
Лиш так здобудем велич!