|
Настав, нарешті, час забить кнура,
Пройшли думки стосовно заборони,
Малою для нього стала конура,
Нехай готується до оборони.
Напередодні свині відчувають різанину,
Куйовдяться у хліві, землю риють,
Я не люблю цю неприємну тяганину,
Та незабаром порося водою теплою умиють.
Напевно, різатиму сам кнура я на світанку,
Нема бажання кликати сусідів,
Вже випив «Сапераві», з’їв холодну манку,
Не треба у селі нам інвалідів.
Паяльну лампу сховану дістати треба,
Мотузка є, а шило й гак візьму я по дорозі,
У самогоні точно виникне потреба,
Чекає боротьба на мене у навозі.
Ще півник не прокукарікав зранку,
А я вже на ногах та ще й піддатий,
Це Вам не пестити красиву вінничанку, -
Курок моєї зброї вже нажатий.
…Іду по стежці я до хліву…
Не можу передати те, що відчуваю,
Нема думок про Антананаріву,
Заплакав…сів біля сараю…
Мотузку, гак і шило випускаю з рук,
Перед очима кнур, його веселий погляд,
Прискорений у мене серця стук
Ставлю під сумнів передзабійний огляд.
Сказати легко, та зробити важко,
І я десята спиця в колесі,
Повірте, вбити тварину тяжко,
Вже зміна тембру і у голосі.
Так тихо навкруги і все завмерло,
Повітря чисте, свіже, прохолодне,
Зсередини всю душу щось роздерло…
З учора порося ж голодне…
Сміливого і куля не бере,
А я без пострілу вже підкосився,
Мій кнур сьогодні не помре, -
Я милосердю підкорився.
Переступив поріг…він у кутку…
Ледь стримую себе, щоб не заплакати,
Спостерігає ходу він мою хитку,
Та починає, наче жаба квакати.
І я відчув себе рятівником та катом,
Який не зміг підняти руку на кнура,
А як полегшало, коли ругнувся матом,
Стою, як кінь, а у кутку, - тура.
Враз кінь був битий впевнено турою,
Сором’язливо вибув з гри відразу,
Поглинутий, неначе чорною дірою,
Я знову вимовляю неприємну фразу.
В обійми кидаюсь до рідного кнурка,
Він так забігав радісно навколо мене,
Не буде ні могили, ні вінка!!!
Живи, товстенький джентельмене!
А скільки радості у поросяти,
Радіє, наче рік не бачив,
Підемо ми на луг гуляти,
Сьогодні йому все пробачив.
Не буде бачити кнур смаленого вовка!
Не буде дрижаки хапати!
Вже зрозуміло з віршу заголовка
Процес забою не розпочати!
Мерщій біжу за кормом вуглеводним,
Буряк і моркву треба проварити,
Обід сьогодні буде благородним,
Хлібці потрібно розмочити.
Шукаю на веранді я велику тацю
Відвійки будуть у меню сьогодні,
Я налаштований на кулінарну працю,
Врахую, що він їв напередодні.
Кнур знає толк у кулінарній справі,
Вважаю його справжнім фахівцем,
Він, навіть, знається на каві,
Любить поїсти разом з горобцем.
Приніс для нього я аперитив,
Доречним буде його апетит,
Рідненький мій, сніданок пропустив,
Аби не підкосився із копит.
Завзято споживає варені яєчка,
Смачна картопля у мундирі
Сопе ліниво через нюхові кружечки,
А оченята в нього такі милі.
В кориті на десерт горішки смажені,
Суцвіття броколі пропарені,
Кукурудза та горох відбірні,
Кульбаба й кропива добірні.
Шлунок з кнуром активно розмовляє,
Спілкуються вони постійно,
Роботу він свою не припиняє,
Приймає їжу безапеляційно,
Все робить кнур відповідально,
Приймає рішення, – позафракційно,
Лежить тільки горизонтально,
У нього не буває «Струнко!», завжди «Вільно!»
Хто вигадав роздільне харчування?
Кнур може з ним посперечатись!
Це ж справжнє самокатування!
До свого шлунку треба прислухатись!
Пішла у хід і вуглеводна страва,
Слідом за нею жирова клітковина,
Доварюється нерозчинна кава,
Налив я у корито і вина.
У стравохідній зоні немає в нього залоз,
Безперервно виділяється шлунковий сік,
І це - не апетит, це – діагноз,
Пішли у хід духмяні черемша і базилік.
Поживні речовини будуть перетравлені,
Хоч і загальна кількість завелика,
Пріоритети у житті свині розставлені:
Різновид їжі, - від часника – до шпика.
Останньою до шлунку потрапляє кава,
Безмежна у свині шлункова магістраль,
Кнур скиглить, це не півтон, це вже октава,
Співає, як підрізаний москаль.
До, ре, мі, фа, соль, ля, сі, -
Наспівую, кнура годуючи,
Він переїв, та підкосилися шасі,
Падінням ситність демонструючи.
Всмокталась їжа в кров,
Виходять гучно й гази,
Кнуру не треба знати мов,
Не пам’ятає він й образи.
З одного боку, добре, що не різав я свиню,
Не нудить мене, гарно себе почуваю,
Насамперед, не дав розійтися вогню,
Паяльну лампу десь далеко заховаю!
Віддавна я не переношу сморід від кишок,
Всі нутрощі від них у мене вивертає,
Найгірше ковбик тхне, впадаю від зловоння в шок,
Да й кожен, хто понюхає, - тікає.
Втім, так хотілось душенини та січеників,
А холодцю із хроном, випить самогону…
Із балабошками поїв би і кручеників,
Та з паляндриці наварить бульйону…
Думками я занурився у страву,
Яку вживати б міг із свіжиною,
Залишу, мабуть, нездійснену справу,
Кнура не вмито теплою водою!
…Ріплянка, присканці та соломаха,
Під класиків Бетховенка чи Баха,
Багато сала, м’яса, горохляники,
Тертюхи, кремзлики, торчаники.
Як пахнуть свіжі шулики…
А як смакують з м’ясом вергуни і драглі…
Кнури, - великі жулики,
Коли вони ще не засмаглі.
Смачненькі пундики і голубці,
Шлункові хляки, завиванки,
А скільки жиру в холодці…
Хіба є сенс переставлять доданки?
Найважливіше і велике діло, -
Нагодувати корисно й поживно тіло,
Дістати огірочки з погребу із бочки,
Почистити печінку, а разом і почки.
Покласти сало на потапці…
Цибульку, часничок помити,
Я зараз з’їм домашні капці!!!
Достатньо вже себе дражнити!
Наївся віртуально я досхочу,
Передусім, сказати ось, що хочу:
Де м’ясо й сало, - там і сила,
Мене самого їжа надкусила!
Разом із радістю прийшла гризота,
Кнур їстиме, а я буду голодним,
Кормитиму довічно цього бегемота,
Мій вчинок я вважаю благородним!
Свиня – найрозумніша із тварин,
Найближча до людини від усіх,
Від масла відрізняє маргарин,
Та не цурається своїх.
Ті самі ліки та хвороби,
Ті самі людські очі,
Та сама схильність до жадоби,
А які здібності співочі!
Всі свині мають гарний слух,
Та нюх сильніший, ніж в собаки,
Можливо є у них душа чи дух,
І на лице людського всі ознаки.
Тримають поросят для відгодівлі,
У багатьох свиней неякісні будівлі.
Ніхто не думає про цих тварин,
А м’ясо сумно поглядає на людей з вітрин.
Лише про себе думає людина,
Про те, що буде завтра, - не турбує,
Всі свині бачать власними очима, -
Поваги до тварин людству бракує!
Немає жодного басейна для свиней,
Немає навіть, туалету,
Немає совісті в людей!
Чи вбережемо ми планету?!
Живе свиня п'ятнадцять років,
Точніше, - передбачено прожити,
У віці року, двох, коротких строків, -
Прийде людина, щоб убити.
А що казати про маленьких поросят,
Які не бачили ще світу?
Чи забагато – днів вісімдесят?!
Вони теж хочуть жити!
Усе заради свого черева,
Заради насолоди,
Всі з’їдено плоди із дерева,
Перед людиною немає перешкоди.
Засумував, аналізуючи реалії буття,
Сприймаю це близько до серця,
Підвищилось тепер серцебиття,
Це аритмією зветься.
Національна страва наша, - сало,
Підшкірний жир свині,
Ніколи сала нам не вистачало,
Хоч і лежить на кожному столі.
А на свиней раніше позивалися до суду,
Тільки у Франції відомо 20 справ,
В Парижі передмістя з нечистот і бруду,
«Повішена свиня», - недарма хтось назвав.
Свиней саджали до в’язниці,
У камери разом з людьми,
Це правда, це не дрібниці,
Тому вони, - це ми!
А може стати від людей посланцем?
Попружки підтягнув міркуючи,
Подамся в Раду самовисуванцем,
Читач свій вибір зробить, голосуючи.
Всі, хто не хоче людям слугувати,
Як свині, пхають у корито своє рило,
Будуть нарешті на колінах плазувати,
Інакше, - задимить кадило!
Народ, як я, вагатися не буде,
Не буде й натяку на милосердя!
Горбів не приховають від людей верблюди,
І буде нікуди тікати спересердя!
Брехня стоїть на одній нозі,
А правда, - на двох,
Довірили города стерегти козі,
У воді не пускає коріння мох!
Не стає кращим життя,
Біда без дощу росте,
Відійде все погане в небуття,
На серці рана заросте.
Де є життя, там є надія,
Одна біда в дім не приходить,
Нехай покине нас меланхолія, -
Бо терен груш не родить.
У нас є люди чесні і порядні,
Такі повинні і прийти до влади,
А злі, продажні, сказав би, - другорядні, -
Здатні лише до зради!
Я захищатиму усіх кнурів права,
Хліви збудовано буде з граніту!
А партія моя «Хитка хода»,
Відома стане всьому світу!!!
https://www.youtube.com/watch?v=aqY1cBbQ13g
ID:
749246
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 04.09.2017 23:07:46
© дата внесення змiн: 05.09.2017 18:57:54
автор: Napalm
Вкажіть причину вашої скарги
|
