Невже і справді так можливо?
Я в це не вірив до кінця,
Не вірив, але сталось диво -
Ти пробудила у мені митця.
І я пишу до тебе зараз,
А очі повні гірких сліз,
Мабуть, колода карт так склалась,
Яку не витягнеш, і джокер скрізь.
Ці дні без тебе, немов вічність,
Що так поволі тихо йдуть.
Твої вуста та твоя ніжність,
Трояндами у серці зацвітуть.
Хоч ти від мене десь далеко,
Нехай між нами тисячі доріг,
Але я чую як тихенько
Переступаєш ти поріг.
Я допишу цей лист швиденько
Піду та і відправлю його вмить
Зітру всі вірші і спалю чернетку
Ти дочекайся він уже летить
