Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
О, той маленький Пазлик любої України, ми завжди з такою любов'ю і теплом про нього згадуємо
і заряджаємось енергією... щоб ділитися з іншими такою красою
канікули вдалися, гарний вірш
