У мене мрія є одна!
Хоч трохи дивна, - та дарма!
Якось сказала мамі й татку:
-Я хочу справжнє тигренятко…
Таке веселе і маленьке,
А ще смугасте і руденьке!
За голову схопилась мама,
І запитала в мене прямо:
-Навіщо тобі тигреня?!
З ним будуть клопоти – щодня…
Воно буде гаррр…рчати,
Царапатись, кусати…
-Не хвилюйтесь тату, мамо,
Буде тигреня – слухняне!
Ми будемо: у жмурки грати,
Стрибати, плавати, гуляти
У парку, в лісі, чи у лузі,
І станемо – найкращі друзі!
Тоді вступив в розмову татко!
Він так сказав про тигренятко:
-Цей звір живе в природі дикій!
А як він виросте великий,
У нього погляд буде грізний,
І зуби – гострі, мов залізні!
І як ти будеш з ним гуляти?!
Твій друг - усіх буде лякати!
Ти лиш подумай, так як слід –
Яким буде його обід?!
Аби йому, як слід поїсти,
Мишей зловити треба,.. з двісті,
Бо тигрик – це тобі не киця!
Тож все обдумай, як годиться!
Мені так прикро стало враз:
-Це ж моя мрія!... Ну гаразд!
Я трішечки поміркувала,
І мамі з татом так сказала:
Мені купіть ви, для початку,
Хоча б, маленьке кошенятко!
Та, щоб воно було гарненьке,
А ще смугасте і руденьке!