Коли біжиш, не знаючи куди...
Мерщій спішиш, не стуляючи очі...
Поспішаючи кудись за обрій самоти
Довіру в глибоку шухляду вкидаючи...
Задумайся чи це того варте?
Шухлядку відкрий власнем ключем,
Не думай про гІркі осадки
Танцюй під холодним дощем!
В двадцять першому столітті - ми раби!
Раби цивілізації, "Вершники" любові!
Людей зігнулось менше з самоти,
Чим від цієї клятої хмільної!
Вона ще гіршая, ніж біль...
Її спокутати, як гріх, всі зможуть!
Бо коли мчиш, не знаючи куди -
Найкращий вибір - вмерти від любові!
14.07.2017
смт. Котельва
