Попіл з цигарки струшую
І знов наливаю вина...
Мозок не думати змушую,
Та все одно сумна.
Самотність - не вада. Ясно.
Жаль, серце не провести.
Бути з кимось - прекрасно,
Де б цього "́ко́гось" знайти?
Не варто шукати, знаю...
Нехай шукають мене.
Отак все життя чекаю,
Доки цей "хтось" збагне.
До фільтра дійшло, обпікає,
А келих знов спорожнів.
В житті так часто буває,
Як мало на це нам днів.
Я вже не маленька дитина,
Та й біль свій так не тамую.
Це мов Рембрандта картина,
А я на ній лиш сумую.
