На волі душею тривогу не зазивай
Вона тобі для того хіба була дана?
Вона щоби рватись в безмежний і захмарний рай
Лишивши минуле в траві, як важкі стремена
І вдохом на повнії груди нехай горілиць
Не спаде на думку тобі повернути в пастки
Оманливе сяйво яких, немов повних криниць,
Потягне на дно нещасливі купальські вінки
Нехай забуяє всесильно дівочий твій цвіт
І байдуже, що на землі: весна чи зима
Нехай на світанку твоїх молодих іще літ
Не скорить ніхто, як не впадеш додолу сама
Тих, кому не мила, сміливо у світ відпускай.
Для тебе вготоване Небо напоїть теплом..
На волі душею тривогу не зазивай
Важливе почула..і кажу тобі :"прощавай"
На кожного десь чекає солодкий прийом
