А сивина тебе так прикрашає
І легкі зморшки в кутиках очей
Чарівність невимовна обіймає
Торкнись легесенько моїх плечей...
Мені так добре нині коло тебе
Крила ховати я не хочу та й не варто
Дивлюсь на тебе, мов на небо
За що ж мені таке сьогодні свято?!
Не намилуюсь блиском ніжних губ
Ловлю на собі посмішку яскраву
Я вже твоя, в полоні отих згуб
Чекаю лиш запрошення на каву...
І з кожним дотиком очей - шаріюсь
Отих розлук неначе й не було
В проміннях твого сонця гріюсь
Бачиш, як холоду до серця замело...
Мене роки ці теж не милували
Вже - не шістнадцять як колись
На жаль, та інші долі наздогнали
Кохання в інших - напились...
Та все ж йдемо з тобою ми на каву
У спогади занурившись на мить
Розмову душі проведуть цікаву
Так добре нині й в грудях не щемить...
А сивина тебе так прикрашає...