Грецьке strophe — поворот, зміна. У Давній Греції строфою вважали пісню хору на сцені. У XVII—XVIII ст. строфу називали латинським терміном "reversio".
Строфа — це група віршових рядків, об'єднаних думкою, інтонацією, порядком римування. І. Качуровський називає п'ять ознак строфи: клавзула, рима, розмір, синтаксична завершеність мовного періоду, літературний канон. П'ята ознака зумовлена традицією віршування. Обсяг строф — від одного до 16 рядків. У зарубіжній літературі трапляються й більші строфи. Є строфи прості і канонізовані.
Прості строфи
Моновірш (моностих) — це строфа — рядок. Прекрасними зразками моновірша є прислів'я, приказки, загадки, примовки: "Половина світу скаче, половина плаче", "Хто везе, того й поганяють ", "До булави треба голови", "На похиле дерево й кози скачуть", "За моє жито ще мене й бито ".
Є й літературні моновірш і. У Ліни Костенко: "Історія сміється cap-донічно", "Україна — неядерна, Україна — роз'ятрена", "Вмені щодня вбивають Україну". У Б.-І. Антонича: "Тиша — це мова, якою говорить до людини Бог."
І. Качуровський відносить до моновіршів крилаті вислови літературного походження, взяті з контексту творів: "Дух, що тічарве до бою"' (І. Франко). На думку А. Ткаченка, вони виконують роль моновірша, коли використовуються в ролі епіграфів, закликів, написів на афішах, рекламах.
Дистих (грец. distichon — двовірш) — строфа з двох рядків — А А:
Для того й свободу брали ми із бою, —
щоб нам між народів буть самим собою!
Будьте ж самобутні.
Будьте незалежні!
Волею залізні, духом м'ятежні!
(П. Тичина)
У фольклорі двовіршові строфи часто мають гумористичне забарвлення:
На припічку свині риють,
А собаки горшки миють.
Кури хату замітають,
Хлопці в вікна заглядають.
Терцет (лат. tertius — третій) — трирядкова строфа. З'явилася в давньогрецькій поезії, відома в романському фольклорі. Терцет має чотири різновиди:
1. Усі три рядки римуються — AAA, БББ:
Був собі раз цар могутній,
Мав гурток дружини путний
Іще й настрій щомінутний.
Коли доля їм идастила,
Втіху в хату напустила, —
Край усміхом навістила.
(І. Франко)
2. Два рядки римуються, третій без рими (холостий) — ААБ:
А там, на обрії, не вершник таємничий,
Ні! Будить заспаних і недолугих кличе
Брудний, замурзаний, веселий тракторист.
(М. Рильський)
3. Два римуються, третій має риму в суміжній строфі — ААБ, БВВ:
Хто лише муку зна, муку кохання,
Лиш той пізнав до дна моє страждання!
Сам я без втіхи Й єна смутний блукаю...
Хто мене любить, зна, в дальньому краю:
Душа моя смутна в огні страждання...
Хто лиш кохав, той зна жагу кохання!
(Й.В. Ґете. Переклад М. Зерова)
4. Неримований терцет. Серед неримованих розрізняють силабічні, силабо-тонічні, верліброві:
Я чую в скронях пульс тих рідних жил,
В них бачу блискавку мого сумління,
Що осяває темряву душі.
(Д. Павличко)
Катрен (франц. quatrain) — строфа з чотирьох рядків з суміжним, перехресним або кільцевим римуванням. Є катрен з моноримою, три рядки римуються, один — неримований; два римуються, два неримовані; неримований. Катрен з'явився у VII столітті до н. е. в ліриці Сапфо і Алкея.
1. Катрен з суміжним римуванням:
В теплім місяці у травні А
Шепче вітер думи давні А
В синім місяці у квітні Б
Думи явора столітні. Б (А. Малишко)
2. Катрен з перехресним римуванням:
Дорога в'ється між полями... А
Ти не прийдеш, не прилетиш, Б
І тільки з дальніми піснями А
В моєму серці продзвениш. Б
(М. Рильський)
3. Катрен з кільцевим римуванням (охопним):
Він дні свої, як сосни злотокорі, А
Для нив будущини спалив дотла. Б
Його душа у слово перейшла, Б
Повставши в працьовитій непокорі. А
(Д. Павличко)
4. Катрен, у якому римуються другий і четвертий рядки, перший і третій — неримовані:
Як на вулиці зустрінеш, А
То мене обходиш ти. Б
Добре робиш! Спільним шляхом В Не судилось нам іти. Б
(І. Франко)
5. Катрен неримований:
Коли мій батько відійшов назавжди, А
В його столі знайшли ми "Кобзаря", Б
А в книзі декілька старих квитанцій В
І мій пожовклий, ще студентський лист Г
(Д. Павличко)
П'ятирядник (пентйна від грец. penta — п'ять) - п'ятирядкова строфа. Можливі різні варіанти розташування рим у пектинах: АБАБА, АБААБ, АББАБ, ААББА, АБББА, АББАА, АААББ, ААБББ.
Подаємо два приклади пентин:
Нехай з-поміж усіх ти мов зірниця сяєш, А
Хай цінний скарб краса твоя Б
І чарами її ти всіх собі скоряєш... А
Та коли ти Вкраїни не кохаєш,— А
Ти не моя! Б
(М. Вороний)
Пентйна без рими:
Як ти могла сказати се так рівно,
Спокійно, твердо? Як не задрожав
Твій голос в горлі, серце в твоїй груді
Биттям тривожним не зглушило ті
Слова страшні: "Не надійся нічого!"
(І. Франко)
Шестирядний (секстет від лат. sextos — шостий). Найбільш поширені такі варіанти римування: ААБВВБ, АБАБВВ, АБАБАБ, АБАББА, АБВАБВ, ААББВВ.
Один із варіантів секстета:
Інша слава сонцю, інша місяцю, А
Інша звіздам, що на небі сяють. Б
Різна вартість тварей: пса, осла, гадюки, В
Що сю всеплодючу землю заселяють. Б
Між людьми так само здібні й неподібні Г
Праведники й грішні різну вартість мають. Б
(І. Франко)
Семирядник (септима, септина від лат. septima — сьома) зустрічається рідко. Його знаходимо у Лесі Українки І. Франка, М. Рильського. Септима П. Тичини:
Цвіт у моєму серці, А
Ясний цвіт — первоцвіт, Б
Ти той цвіт, мій друже, В
Срібляний первоцвіт. Б
Ах, ізнов, кохана, Г
Де звучала рана, — Г
Квітне цвіт — первоцвіті Б
Восьмирядник (октоверс, октет від лат. okto — вісім, versus — рядок вірша). В октоверсі є багато варіантів римування. Найбільш поширені у поетичній практиці такі форми: АББА, ВГТВ, АБАБ, ВВГТ.
Октоверс І. Франка:
Без впину А
За річкою геть у долину, А
І геть аж до синіх тих гір Б
Мій зір Б
Летить і в тиші потопає, В
У пахощах дух спочиває, — В
У душу тепла доливає. В
Простір. Б
Дев'ятирядник (нонаверс від лат. попа — дев'ята), рідкісна строфа. Один із варіантів:
Коли земля в горючій мряці кисла, А
І укладалися всі сили в повну зв'язь. Б
і тьма предвічна всю ту масу тисла, А
І клекотів огонь, і в парі грузь пеклась, Б
І колихалося кипуче море глини, В
І піврідкі ще маси гір Г
Немов гігантські хвилі, то в безмір Г
Здіймалися, то бовтались в долині — В
Ще не було його. Д
(І. Франко)
Зустрічається і така форма: ААБВВБГГБ.
Десятирядник (дециверса від лат. decima — десята). Римування вільне:
Є вірші — квіти, А
Вірші — дуби. Б
Є іграшки вірші. Б
Є рани. В
Є повелителі і раби. Б
І вірші є — каторжани. В
Крізь мури в'язниць, Г
по тернах лихоліть Д
ідуть, ідуть Д
по етапу століть. Д
(Ліна Костенко)
У поетичній практиці зустрічаються 11-, 12-, 13-, 14-, 15-, 16-рядники у формі самостійних творів чи моностроф, строфічних складників більших творів.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
ID:
735847
Рубрика: Інше
дата надходження: 31.05.2017 15:31:35
© дата внесення змiн: 31.05.2017 15:31:35
автор: arleya
Вкажіть причину вашої скарги
|
