* * *
Ю.
Верніть мені сонце, бо знову тумани,
Бо знову холодна дощиста імла.
Верніть мені сонце, бо ранок настане,
А день пережити вже сили нема.
Верніть моє літо – там вишні сумують,
Там місяць у річці втопився з жалю,
Там вечором верби на зорі чаклують,
Верніть нерозтрачену юність мою.
Верніть мої мрії, мої сподівання,
Мої невідкриті чужі береги,
Мої невдоволені чисті бажання,
Мої недоторкані білі сніги.
І вранішній холод роси в оболоні,
І запах черемхи в саду у маю,
І дотик гарячих дівочих долоней –
Верніть недоспівану пісню мою.
Нічого не вернуть - ні сонця, ні літа,
Лиш буде холодне, гірке каяття...
І вічне чекання, і розпачу квіти.
Ну, що вам ще треба ? Хіба що... життя ?