|
Д: - Проходьте, хвора. Вмощуйтесь зручніше.
Що привело Вас?
К: - Гінеколог…
Д: - Хто?
К: - Дільничний гінеколог, - він раптово
прийшов у школу, щось там про симптом
розводився, ще про якість там фішки
й велів мені іти сюди скоріше…
Д: - Ага, мабуть Ви – Кора?
К: - О, готишно! Я – Кароліна! Ідіотським словом
ви, докторе, взивать мене облиште!
Д: - Пробачте, Кароліно. В мене дані,
що завдано психічну травму вам…
К: - Галімий висер! Ну, яку ще травму?
Д: - Вас зґвалтували наче…
К: - Об ля! Вау!
А вам до того що? Чи збити мані
ви думаєте з мене?
Д: - Ні, я маю
ізняти травматичний стрес…
К: - Нормально?
З якого в мене стрес?
Д: - Адже недавно
вас піддано насильству?
К: - Ну, реально!
Д: - От бачите… Мабуть, отой трапунок
Ви важко перенесли, чи не так?
К: - Було сурово спершу, бо ї бака
у нього отакий! Крутий чувак…
Він так мене узув, та ще й без гуми!
Що я спочатку вже хотіла рюмать,
а після – мозг включила… Ну, подумай:
реальний мегачел мене одфакав,
весь в адідасах – кроси і костюмчик.
Це ж їм не мануал якийсь задротний, -
всі чмошниці обзаздрились. "Мала, -
чого ти, та не парся і розслабся!
Відь так завжди по жизні, всі діла…
Всі тьолки через це проходять, чо там…" -
втішав мене і тричі відпороти
устиг, аж тут двірничка свого рота
розкрила й гнати почала. Нахабство!
Немовби це її підвал! Ні, чоткий
пацан: робочий, на районі – перший.
Промоутер в Ашані він. Бабла -
неміряно. Займається ділами -
до успіху прямує. Як у хлам
порвав мої прикиди, то одежу
скуплятися повів і не обмежив:
купив крема, парфуми і сережки,
бельйо і щотку… От, дивіться самі
ухожена тепер я, як належить.
Д: - Так, так… А як вагітність протікає?
К: - Нормально… і трипак уже пройшов…
Я ж не якась там, докторе, дішовка, -
не трахаюсь ні з ким... могла б, а шо?
Д: - Чи б’ється плід? Дитинка вже штовхає?
К: - По ходу - б’ється! Наче він хазяїн
у пузі в мене. Ацкі наїжджає, -
припух пацанчик, докторе, я в шоці!
Пивасика і бьорн не уважає!
Тусує так, шо просто нереально:
вже в обморок упала сто разів,
і гикавка весь день! Для розігріву
не випити, бо жжога. Колектив
уже на шелуху не зве… Нормально?
Коротше – шняка. Ні тобі похавать,
ні на діскач сходити… попадалов…
От просто жесть! Ні отдихнуть красиво…
Красавчик, - парить, наче спеціально…
Коротше – безпрєдєльщік. Весь у батю.
Д: - Скажіте, Кароліно, чи у шлюбі
ви з батьком немовляти?
К: - Ну, тупізми!
От що по ходу вичавив ти, тюбик?
Чого нам хоботитися? Багато
зі штампу толку - ні лаве, ні хати.
По ходу буду одиночка-мати:
їм більше виплат і простіш по жизні…
…Хоча нормально, єслі біле плаття...
і хочеться лікьору… По любому
обьязан він женитись на мені!
Я жи нармальна, не якась голіма
Ваще він просто бісить… із весни
шифрується, скотина – ні удома,
ні по мобілі не знайду, аж стрьомно…
Не срались наче… чи нашов дівчьонку
чи, чорт такий, крисячить. Навіть сімок
не принесе, а обіщав же чотко
стіраловку й отжатую мобілу…
Особо відь копійки нету жи…
Казав, ларьок одкриє… Та ложила
на нього я! Он ходить пасажир
за мною як пришитий… І тачила
у нього класна. Ісполня, що стрілась
йому любов… Я в нього намутила
пошурику учора бабок жирно.
Дав – без нічого! От кохання - сила!
Д: - Ви, Кароліно, здумували може,
що синові потрібен батько?
К: - Ну!
Та по-любому бути в шлюбі умно…
Пахать не треба, ясно і коню, -
сидиш в декреті, доглядаєш кожу,
ще й государство добре допоможе.
Д: - А чи пішли б ви заміж, як підхожий
знайшовся чоловік?
К: - Та ти прочумайсь!
О, паніка! Держіть мене! Та ж кожний
пильнує вписку, щоб на шару жити…
А ще – я вірна. В мене ж є пацан!
Не думайте - він кращий за Білана…
Ну що я вже – галімая овца,
щоб кинуть хлопця? Та мене пришити
за це на раз. Харош батон крошити!
Осмотрюйте, і я роблю копита.
…Хоча, по ходу, як з всіма ділами,
як є де жити, тачка і - підшитий…
Д: - Я так вважаю: мати чоловіка
на краще для дитини і для Вас.
К: - То що ж мені тепер, іти за Васю?
Д: - Який він вася? Ще такий любас
незрадний не знаходився од віку!
Не мільйонер, та береже копійку,
розумний, добрий і уже ж – надійний!
І любить діточок, й собою – красень.
К: - Та він в костюмі ходить, наче дикий!
Д: - То це тому, що він у міжнародній
працює корпорації. Юрист.
Три мови знає… І чого тут пирскать?
К: - Ну, грамотний пацанчик, просто блиск!
Д: - Авжеж, за ним не будете голодні.
До речі, їздив він напередодні
у Барселону на конгрес, а згодом
туди поїде працювать.
К: - От жирно!
Який у мене фраєр з себе модний!
Коротше, я прохавала систему!
Дивіться мене, докторе, скоріш.
Як тормозить так довго мій колишній,
подивимося, що воно за прищ.
Ще алгебра сьогодні, не у тему…
На неї не попасти – то проблеми, -
директорша веде – ну чиста емо…
Д: - Лягайте, Кароліно, … ні, правіше...
прослухаю… Ох! Звідки в вас ця гема?!
К: - Оце? Скажіть, яке колєчко класне?
Таке тут діло: після того дня,
як стала я ранеткою по п'яні,
вчепилося за мною голуб'я,
а може – курка. Чесно, я в екстазі:
як з дому вийду – вже воно, зараза,
поблизу крякче… Навіть на пивасік
літає скрізь за мною. Цей от камінь
їй з дзьоба випав… всі дівчьонки заздрять.
Мазьовий, да? Ще й вирізано квітку…
Д: - Не квітка це – Горгони голова!
О, дівчинко нещасна! Спозадавна
це смерті вістівник!
К: - Та годі Вам…
Дев'ятий місяць, як ношу… Ще й Ритку
бісило, що у мене перстень. Сбити
вона його хотіла, все копита
тягла… І раз в натурі, шмара драна,
собі вдягла на пальця … Та не сци ти!
Чого ти кіпішуєш? Цей камінчик
уже і не знімається з тих пір,
як Ритка, наче торкнута під ширкой,
волала істерично: "Змій, вампір!", -
і кинула його… Шизофренічка…
Ти Ритку знаєш? Ну, ота, що в січні
попала під машину? …пам'ять вічна…
Гей, докторе, чого тебе так штирить?
Д: - Ця гема - символ есхатологічний!
Віддай його мені. Жива ти досі,
тому, що не вбачаєш голови!
К: - Чіво? Віддати персня? Шо за висер?
І де тут голова?
Д: - Ні! Не дивись
на страховиддя, Коро!
К: - Ну, морозиш
по-чорному ти, докторе! На дозі,
чи обкурився? Ти кажи серйозно…
Д: - Істера це пречорная! Молися!
К: - В натурі – ху іта… зміїні коси…
...
…Ооо! Боляче! На спині – наче жаба!
Як лапами - охоплює мене!
У жили, у кістки, у всякі члени
ввіходить щось трясуче і брудне!
Ооо! Важко! Живота оперезало,
волосся розплелось, мов гострі жала
наїжившись! Безкості і безпалі,
мої кінцівки, наче сколопендри
судомляться, зміяться, в'ються шало!
Виймає очі, сліпить, отемняє!
Д: - Дитино мила, що з твоїм лицем?
Свят, свят! Утроба розчинилась! Гемон
розверзнувся кошлатим гаманцем!
На мене насувається, зіяє,
і глухо шамкотить слинявим краєм:
"Вложи главу свою! Торкнися таїн!"
Рятуйте! Пробі! Сигматична ємність
засмоктує, з'їдає, поглинає!
- Помри, Асклепій! Залишайся мертвим!
…
К: - Гей, скока врем'я? Докторе, алльо!
Не можу встати… Ох, у мене кольки!
Покинув і подався десь… Хамло!
І для чого були оті всі терки?
Ой, мамо, черевину як розперло!
Піду додому… Он і вася… верхи
на лехусі… Нічо авто, прикольне.
Додому підвезеш? Яка модерна
у тебе тачка!
В: - Здравствуй, чесна панно!
Ідеш ти звідки?
К: - Ги, який базар!
Це ж луснуть всі заротниці і шмари
од заздрості…А шо ти там казав?
В: - Сідайте, Кароліно незрівнянна.
К: - Ти не гони, а гаварі нормальна,
бо не в'їжджаю… Щас мені реально
сказав браток, що чоткий ти і шариш
рубати бакси, - суперактуально!
В: - О, Коро! Ви - спіраль і плетениця!
Я суще знаменати маю Вам:
Велій банкарт, що пробуває в храмі
цієї плоті, багатьом речам
зачатком має стати. І публице
й окрутне порожденіє судиться
йому. Уже примарну патерицю
ранкорную очію я над вами:
пантрує лоно злобная десниця…
Дозвольте ж щадка і віденя миле
від мордира оберегти мені!
Щоб людству захисник представ видимо,
стражденним всім курацію приніс.
Я буду поруч. Регнуть темні сили
дитину василіском маснокрилим
зродити. Щоб його важкий затильник,
натоптаний знаннями, всякий примор
трясав над перстью. Згонний крововилив
чекає світ у день його народин:
мордованую Гею, під стрихіль
крижовану, облягуть рими й тіло
терзатимуть. Сповзуться звідусіль
на брашно ненаситні трематоди.
І, попрані, мовчатимуть народи,
і здроєм Геї кров бурхне у води
і базилика краяна, зболіла
кропитиме лічця тужаві роди.
Породження твоє дозволь вітати:
кляровний голуб прийме під крило
хлоп'я велике, і його потомство
звитяжним стане над повшедним злом.
Інако приме злоги гавран клятий
і вискалиться фатум. Немовляті
не змієносцем бути, но вар'ятом,
і нести вроди Ірода і помсту,
заваснення, вабойство, гноєкровність.
Оспалості народів прозопея,
потворитиме все, чого доткне.
Тератогени, закусивши трензель
носитимуть єство його брудне.
І води, ним надпиті, трутним глеєм
тектимуть. Протилежністю своєю
предстане живел всяк. Впадуть вереї
світів. На падол обернувши землі,
знесеться тутор зла і помрє Гея.
Злітуй же над світами, милоданко!
К: - Капець, як стрьомно! Що говориш ти?
Та я ж нічого, то все він, сскотина!
А я дитинку хочу… Всі мічти
про крихітку і думки всі, і жданки:
коли уже він вилізе? І манку
і смєську запасла, нову вдяганку
купила. Навіть їздила на ринок -
коляску вибирала. І щоранку
гуляю у парку. То ти не думай,
шо я якась такая, если чо…
І ти мені подобаєшся – чоткий
а ще – не матюкаєшся… зачот…
Та я боюсь, щоб не зробилось шуму…
Коли побачить він твого костюма,
долюбиться, - він чорт такий безумний, -
і висадить - в нього базар короткий.
В: - Ви Кароліно той облиште сумнів.
Я – поруч, заспокойтеся.
К: - Василю,
ще перстень цей от… я його боюсь:
мені од нього жи роздуло пузо
і доктор у натурі щез чомусь…
В: - Позбавтеся його!
К: - Не можу… сила
якась його на пальця насадила…
Ненависті іде од нього хвиля!
В: - Доїхали. Де перстень? О, завузько….
Дивіться, скочив… Трошечки зусилля!
К: - Ох! Що це? Білий птах схопив каблучку!
Василю! Там дитини жде отець!
В: - Чекайте. Я з'ясую за що йдеться.
І не виходьте, як почнеться герць.
А: - Гей ти, іди до мене! Чуєш, сука?
На лохосі! Сюди! Чи ждеш каюка?
Тупіш, пацанчік? Шо ти там прохрюкав?
Ти хто такое? Звідки взявся здєся?
Ліцо папрощє здолай, бо як стукну!
С какого ти району, *** педальний?
І хто в твоїй машині? Га, барбос?
В: - А вам до того що?
А: - Цікавлюсь просто…
В: - Моя дружина.
А: - Ти включи свій мозг!
Вона тобі дружина? Нє, нармальна?
Вона – моя кобила! Фестивалить
з тобою *** Вашим вихованням
займуся я! Бо оба бєз вопросов
ви, *** нюх конкретно потіряли!
Лови падачу, сраний полупокер!
Шо, накосячив, *** і зассав?
Ти – труп! Тебе навчу я, щоб прохавав,
як жити. Вже барзометер упав?
Ну, вискочи! В душе - зітру до жопи!
Ефіри горнуть вицвілий тайнопис…
У хмарах миготить сталевий проблиск -
шмигляє ніж в руках навиклих зграбно…
Планети груди тне грімниця злобно -
вдаряє просто в серце спора пляга…
Скорботою зайшовсь небесний хор -
скричала жінка, а за нею – втора…
Впав на лице своє всесильний Крон –
на землю рунув цар під стогін лячний…
Стікають небеса, пробиті нагло -
розходиться наспроти серця ляпка…
Зареготав глумливо білий ворон -
заголосила ген луна протягло…
Закрила з жаху очі Артеміда -
Акселератор топить Кора, жме…
Вломились грані, сфери, апофеми –
машина б’ється в древо замашне…
Дмуха вогнем Гефест, - хирявець підлий –
автомобіль спалахує болідом…
Хірон метнувся вниз - по хризаліду –
Гігантський білий гавран – навперейми…
Розверзнувши хайло, регоче гема…
Підносить факел втішена Геката -
Спалахує вагітна мов свіча…
Убивця милостивиться над чадом –
Розтято Кору змахом із плеча…
Розстелено фарос пурпурний катом -
квилить живе дитя, мертвіє мати…
Шугає ворон над вогнем завзято –
вийма дитя, кіптявіє над чадом,
І аспідним стає поволі, клятий…
*
Любов - так вигинає, не зродившись…
Задкує милість. Приступила злість.
Трутизна самолюбності гноїста
проточує всесвітню дарчу вісь.
О, незміренний кошику споживчий!
О, крокодиле хіті самовбивчий!
О, кнуре марнославства шолудивий!
Повіки ситно ссати вам та їсти,
у Геї базилику перебивши.
Илл: https://ok.ru/oniukhodya/topic/65278473579331
© Copyright: Катерина Стрельникова, 2010
СП №110071506414
ID:
734546
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 22.05.2017 14:29:43
© дата внесення змiн: 22.05.2017 14:29:43
автор: Еkатерина
Вкажіть причину вашої скарги
|
