твої пахучі стегна
розквітаю ть
мов
дерево вишні
у саду моїх
очей
у дзеленчанні
брякотинні
доторках
весіннього
дощу
до
бруківки
до
ржавої залізяки твого
вікна
твої родючі
стегна
розквітають
мов
перла
червоних
дощів
у
кривому
розі
твої
тягучі
стегна
в
моїх
суцвіттях
у суцвітті суспільних
но
чей
викарбвовують
вишкрябують
мусони
чорного моря
з санжейки
твої стегна
мов маяк
я б міг писать їм оду
твоїм
родючим
стегнам
мов звучання дро ну
де
врядигоди
сховають
власні
я
й
йтимуть
до
жіночого
склону
твоїми
родючими
стегнами
я
обмивався
я оминався
їх
як
та немов злякане
дитя
заплющ свої
колодязі
й
затопи
власні вуха
бо ж
дивишся й дивитимуться
зверху
відруби й кинь коктейля
того самого
молотова
у публіку
безжалісно
бо ж
залишатись тобою
залишатись
собою
є
істинно
твоїми пахучими стегнами
рождалися ми й
по мир а ли на
них