У далеке Закарпаття,
Часу й простору діру,
Провалюсь. І з купи шмаття
Знов сама себе зберу.
Стане цільною картина.
Від журби збудую гать.
Будуть гори й полонини
Тут мені допомагать.
Тут такі далекі далі...
Хочеш - вір, або не вір -
Чую ще на перевалі,
Як синіє Синевір...
Із усіх джерел нап'юся,
Біль як повінь промайне.
І коли я повернуся,
Не впізнаєш ти мене.
Гарно написано і мелодійно!
А на Ваш відгук у "Співавторі" чомусь не вмикається у мене функція відповіді.
Тому відповім тут.
Губерман якщо про цей віршик і взнає, то перейматися не буде.
Унього великий життєвий досвід.
Akimova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
Відповідаю через Меню - Коментарі до віршів.
Дякую, Квітка! Обов'язково приїду ще раз )) Нещодавно тільки повернулась... Все дуже сподобалось, нема слів. Особливо вразили люди своєю привітністю і шляхетністю.
Я там була як рідна.