Хор козацький двісті літ
Солов’єм в Кубані,
Аж сльоза в очах бринить –
Рідний нам й коханий.
Двісті років заслання,
Два століття слави,
Праці й пісні надбання
Не в своїй державі.
Дніпро плекав, живить Кубань
Воїнство орлине
Всіх баталій та повстань
З Неньки - України
Нащадкам грізних козаків,
Борців за право й волю
Дав Господь впродовж віків
Вже зовсім іншу долю.
Русифікували, хохлували,
Забороняли мову,
Українство витравляли
Та не убили слово.
Думка й пісня не вмирає,
Надія та вдача,
На Кубаньщині співають
Про свій рід козачий.
Ваша пісня всюди лине,
Цвіте й не зів’яне
По Великій Україні
З Кубані й до Сяну.
31.03. 2017р., Київ