Вдарив грім, мов той дзвін стоголосий,
Вікна з жахом тремтіли у слід.
Буря рвала зеленії коси,
З верб плакучих і кидала в брід.
Полем біг, як сполоханий заєць,
Вітер дужий валяв колоски.
Потім різко скрутивши окраєць,
Розвернувся й пішов навпаки.
Зашуміла вода по канавах.
І понесла з собою сміття.
Буря знала сповна свою справу,
Та не знала на жаль каяття...
