Зруйнований безсонням,
Що наче сталь блищить вночі в очах червоних.
Зруйнована особа
Уже без пам'яті вдивляється у зорі.
Немов страшна хвороба,
Яка блукає в лікарнянім коридорі,
Плекає беззаконня
Нервових імпульсів та образів знайомих.
Слизька стежа знайома,
Що забирає в тебе вічність ту солодку,
Штовхає тебе в прірву
Без того літепла жаданого Морфея.
На смерть штовхає вірну —
Там розгорається безславна епопея.
Здолає тебе втома
І подарує тобі сну вуаль коротку.
02:42 23.03.2017
Вінниця
