Зацвіло у лузі дерево калини,
Ягідки котились по сирій землі.
Десь у паралелі пахла черемшина.
Разом в невідомість серце повели.
Хай калина квітла, чахла черемшина,
У калини грона спалять цілий гріх,
Вдалині від болю крикнула пташина,
Вигнала калина темний, хижий гніт.
Біль буває різним, хай хоч як виходить:
Через муки серця, через крик душі.
У повітря рвався, а поринув в воду,
Хтось же зауважив: "Тільки не спіши!".
Тая черемшина серце запалила,
А калина вчасно - не дала спалить,
Мертвая пташина в небо знов злетіла,
І навік забула ту жахливу мить.
https://lady-anastasiia.jimdo.com/
Гарно, Настюхо! Приємно рідненькою! 
